Пишу, гадаю, промовляю,
Й усе оте до купи я складаю,
Щоб у кінці виходили задумані слова,
А не якась отам "трава".
Щоб вірш завжди тримався сенсу,
Щоб всі події були в центрі.
Щоб ТИ читав його не раз,
І все було б не напоказ.
То вірш такий, такі його слова,
Там він один, а там вона - одна,
І десь в сумлінні - загубленні на дні серцЯ,
Що вийти хочуть, а виходу нема.
Та ТИ мене вже вибачай,
За ці простацькі мемуари,
Можливо так ось "невзначай",
Напишуться мої прекрасні драми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784784
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 28.03.2018
автор: Воля Книгошук