На долоні падають краплі дощу,
Хтось у ньому неспокій, хтось радість відчув
Розганяє хтось хмари своїми думками,
Обіймає хтось щастя своїми руками …
Та воно не дається себе обійняти,
Хоч натруджені крила,
Хоч хоче літати …
Хоча б пташкою в небо на мить полетіти.
Ти вже знаєш куди ти зібрався летіти?
Може там щире сонце і маки червоні,
Може там … ти ж не знаєш. Стоїш на пероні …
Бо літають лиш двоє. Хтось один не літає.
Для одного і сонце за обрій сідає.
Дощ чекає і я разом з ним почекаю.
Поїзд мій на перон вже за мить прибуває …
З-за спини дістаю начаровані квіти.
Часом навіть сумую. Любить дощ говорити.
Ти радієш мені, і неспокою вулиць.
Помиляється дощ. Ми не розминулись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2018
автор: Дружня рука