[i]Збудуй хату з лободи, а в чужую не веди!
(із української пісні „Рушник“)
[/i]
„Так ніхто не кохав!“ – говорив нам поет
ще в минулому тисячолітті.
До небес підіймать дум стрімких своїх лет
не спиняло його лихоліття.
Почуттям своїм оду натхненно співав,
увімкнувши шалену уяву –
тихий місяць і зорі він свідками брав,
в тумані́ розчинивши синя́ву…
„Так ніхто не кохав!“ – заявляв нам поет
і душею кривив безсумнівно…
Хоч любов – то емоцій невиданий злет,
все ж упевненість дещо наївна.
Бо духмянить кохання трояндами всяк
чи пливе чебрецем над водою,
в нім конвалій букет, полину навіть смак,
та не тхне юна кров лободою!
„Так ніхто не кохав!“ – віршував же колись
той співець робітничої рані…
„Як напився, мужик, так піди похмелись“
й повертай до навушниці Мані!
27.03.2018
https://www.currenttime.tv/a/29513148.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784668
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.03.2018
автор: Олександр Мачула