Так буває в житті – не доріс...
Зали́шився ще парубкувати,
Жаль, повірте, його аж до сліз...
Тож дозвольте, із чогось почати:
На папері – він править людьми,
Голова наш Верховної Касти,
Та вона стала дупою тьми...
І штампує закони як вкрасти.
Він не виріс з коротких штанців,
І його все кудись нагинають...
Ним кермують бандюги-женці,
Що грабують народ ще й лякають.
Загляніть в його очі му́тні,
Ніби щойно десь вийшли з туману,
Не вира́зні якісь і смішні...
Немов під гіпнозом, як п'яні.
Десять раз голосує закон,
Та він не проходить – зубастий,
А він ставить його, як на скон...
Тільки планці високій не впасти.
Коаліції в залі нема.
І крутися як хочеш, Андрію!
Розвяжи клятий гудз, бо тюрма...
Й дурні гроші тебе не зігріють.
Ще ніколи так низько не впав
Наш парламент за роки усіїї
Як оцей, що закони поправ
І розбив, як об скелю, надії.
Щось мовчить і не піє гарант,
Котру весну при владі стрічає,
Зверх цинічна з народом йде гра...
І цю зРаду голодну тримає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784583
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 26.03.2018
автор: Василь Дальнич