Весняний ліс дзвенить синицями,
лунає так, як на Великдень передзвін.
Зима пішла, й навколо стільки змін –
природа знову вибухає таємницями.
І спраглий ліс впивається промінням,
ковтає сніг останній в закутках своїх
так, наче спогад про холодний гріх.
А перші квіти пахнуть воскресінням!
На повні груди в лісі дихає весна,
із бруньок листя обережно визирає,
в цю мить у мене серце завмирає…
Весна щороку – незбагненна дивина!
23.03.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784496
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.03.2018
автор: Пасічник Анатолій