Як тільки піднімалася з колін,
Він зопалу робив мені підніжку,
Я звично оберталася на кішку
Та вислизала, наче лин.
В його руках лишалось чергове́
Моє життя, затрачене даремно,
Я вчилася не падати в буремнім,
Сміятись, навіть коли зле.
Вже стільки кіл пройшлося вогняних,
Початків із кінцями запаялось,
Услід мені промо́вчано загалом,
Що й лік згубилося усіх.
Допоки є життів іще запас,
Промчусь орбітою не раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2018
автор: Оксана Дністран