* * *
Шукаю тему для розмови
Отут в саду, де стиглі вишні плачуть
Після дощу, який усе оновить,
То може за старе вона мені пробачить.
Що жив не так, що десь не долюбив,
У грішнім світі мріяв про небесне.
Гіркий полин те чисте поле вкрив,
Згубились квіти, що я хотів принести.
Скажу як є, згадаю все як було,
Загляну взавтра хоч на коротку мить.
І виказане все, лише, щоб ти почула,
А все лихе нехай в куточку спить.
У веселих барвах небо виграє,
У тій краплині, що на листку застигла.
То вже пробач, що я такий як є
І хай в саду не плаче вишня стигла.
6.07.2003р.(Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2018
автор: Михайло Чир