В дитинство, мамо, відведіть мене,
В далекий світ парного молока…
Де проліски, у щастя неземне,
На берег наш, де пахне осока.
Візьміть за руку й поведіть туди,
Де по житті хотілося горіть…
Де предків ще видніються сліди,
А перед тим мене перехрестіть.
Бо час від часу томиться душа
І прагне повернутися в село…
Хоч ця земля і рідна , та чужа,
Та хочу в край, дитинство де пройшло.
Де квітнуть вишні буйно у садку,
Де вечорами я ловив хрущів,
Матусю, зупиніться на містку,
Вловити запах від густих кущів.
Там пахне домом, чути з церкви дзвін,
Там роси перламутром мерехтять…
Тут вперше я піднявся із колін
І перший крок зробив колись в життя.
В дитинство, мамо, відведіть мене…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784445
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2018
автор: СЕЛЮК