Ти крадькома заглянув в мою душу,
Збентежив її сонну, зворушив.
Тепер я знову пробудитись мушу
із тих казкових незбуванних снів.
Вона в тумані мрійливому спала,
На вітті тихому гойдалась у ві сні.
Вона не ждала й в думці не гадала,
Що з цього сну пробудиш ти її.
Ти соловейком в сад її прилинув,
Росу ранкову з віток обтрусив,
Промив їй очі співом солов"їним.
Нектаром млосним серце напоїв.
Дав сили, дав кохання, дав наснаги,
Розворушив минуле забуття.
Робурхав ті причудливі принади,
І знову я вернулась до життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2018
автор: Надія Тополя