Про ветерана згадують на свята :
Шлють подарунки чи палкий уклін.
А як між буднів виживає він,
На хліб завжди достатньо у солдата ?
Десь тихо сплять, лишившись у траві,
Назавжди молоді однополчани…
А в нього давні розболілись рани,
А ще – в душі відкрилися нові.
Чи спогади нахлинули рікою,
Чи враження від мирних лихоліть –
Щось думає, натомлений не спить,
Нема йому, старенькому, спокою.
Всього прийшлось зазнати на віку,
Була війна, а зараз – інший час…
Він думає про ліки чи про газ,
Про щирість чи безсовісність людську ?
Важкими стали викручені руки,
Причин не так багато, щоб радіти.
Хвилюється, що вже сивіють діти,
А у світах затримались онуки…
Однак, не звик він бути у відчаї,
То піде в сад, то крутиться в дворі,
З малечею ударить по журі,
І потім ще газету почитає…
Він все життя нас захищав, як міг !
За людяність не відлили медалі...
Відходять ветерани в тихі далі –
Безсмертні обереги для живих !
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2018
автор: Оксана Осовська