Я донедавна був такий щасливий;
Літав у клині журавлиних мрій…
А потім хмари і сварливі зливи,
Усе змінили у душі моїй.
Мріяв завжди про рані, теплі весни,
Про маки в росах, співи солов’я,
Проте мене вітри удаль понесли,
Я зрозумів, що це чужа земля…
Не те там небо і не ті там роси,
Не так співають їхні солов’ї.
Там не дають нічого, тільки просять
І праця в них на поті й на крові.
Та краще платять, всюди в них порядок,
Ніхто тебе не скривдить серед дня.
В них гордим в світ іде малий нащадок,
Підрісши, він сідає на коня…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784268
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2018
автор: СЕЛЮК