Любо́в блука́є містом і мовчи́ть,
Трима́ється за ру́ки мі́цно – мі́цно.
У спра́вжні почуття́ зану́ритись навчи́ть,
Пробу́дить спра́вжнє і прова́литься в магі́чне …
Любо́в під со́нцем ходить. Бу́днями дощи́ть.
Доща́ми любить і́ноді про головне́ сказа́ти.
Трапля́ється вдає́ чи гра́є роль, що спить,
Та зра́джує себе, бо хо́че обійня́ти ...
Вона у цьому по́диху її,
Вуста́ торка́ються ледь – ледь воло́сся.
Бул́и чиї́сь, а мо́же нічиї́.
Що вже було́, і що не відбуло́ся.
Любо́в лука́вити не вмі́є, не навчи́ш,
Пра́вда усе́. Чи ти гово́риш, чи мовчи́ш.
Коли́ гото́ва на́віть «ні» сказа́ти,
Коли́ гото́ва про́сто все злама́ти ...
Любо́в ніко́ли не бува́є голосна́,
Вона́ доросла і вона́ яке́сь маля́.
У не́ї під нога́ми небеса́,
Над голово́ю опини́лася Земля́ …
Як подару́нок цей в душі́ забра́ти?
Чи ви́кинути десь, чи вки́нути за гра́ти?
Ти не забу́деш, а чи тре́ба забува́ти?
Таку любо́в не мо́жна відбира́ти.
Вона у цьому по́диху її,
Вуста́ торка́ються ледь – ледь воло́сся.
Бул́и чиї́сь, а мо́же нічиї́.
Що вже було́, і що не відбуло́ся.
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2018
автор: Дружня рука