Люди, люди, пересуди-
Все змішалось в світі цім.
Там похвалять, там осудять-
Зітруть з попелом усім.
От якби ж та тії люди
Та замовкли на часок-
То усі б ті пересуди
Розлетілись в порошок.
І нове життя б настало,
Гарний день тоді б прийшов.
Сонце промені кидало б
На усю красу дібров.
Заспівали б птахи красно,
Верби, липи зацвіли б.
Десь і пролісок духмяний
З рястом танець завели б.
Ой, як було б то чудово
Адже скільки треба нам,
Щоб оділась у обнову
Вся країна тут і там.
Щоб забули про плітки
Наші з вами дітлахи.
Щоб у мирі, дружбі, ласці
Проживали ніби в казці.
Щоб любили край, Вітчизну,
Батька, матір свою рідну.
Щоб ніколи не брехали
Слів поганих не вживали.
Отоді в оцім краю
Буде ніби у раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2018
автор: Надія Тополя