[color="#ff0000"]Період навчання на філфаці Львівського національного університету ім. Івана Франка привів мене до студентського товариства літературно-обдарованої молоді "Франкова кузня", з якої багато хто прийшов у професійне письменство. Серед цих імен є доволі знайомі в українському обширі: світлої пам'яті Василь Левицький - прозаїк, керівник літстудії; Василь Терещук - поет. журналіст; Василь Габор - поет, видавець; Богдан Кучер - поет, пісняр; Олексій Вільчинський - прозаїк, Віктор Неборак - поет, Володимир Прус - поет, Іван Лучук - поет, перекладач, Тарас Лучук - перекладач та багато інших.
До Всесвітнього дня поезії на сайті Клубу Поезії писалося багато чудових текстів програмного звучання, а мені нагадався ранній вірш Віктора Неборака періоду "Франкової кузні", що живе в моїй пам'яті як спогад про ті далекі часи творчого вишколу. Отож...
[/color]
[b][i]"Не вистачає гострих відчувань,
поет себе надломлює навмисне -
і біль у супокої сталлю зблисне,
коли душа його вогонь, не твань!
Людина вся - замріяність і злет!
Завіса впала, в поросі мій спокій -
палає серце в синяві високій...
Поет не в слові, у житті - поет!..
І ти творець потрібен світу, поки
ти дивишся й людей ведеш вперед."[/i]
[/b]
1980-і роки...Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784113
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.03.2018
автор: Сіроманка