Тануть сніги у солоних сльозах зими,
Люди зрадливо уже виглядають на весну.
Вчора зимі поклонялись без страху й вини,
Щось умирає – нове щоб зуміло воскреснуть.
Жаль мені, жаль… крижаних онімілих снігів –
В них нерозкаяна і заколихана туга.
Вчора ще небом торкались земних берегів -
Нині ж їх губить п'янкої омани недуга.
Винних немає – усі ми в дорозі Життя,
Хочем скупатися в променях світла і сонця.
Чом же той біль не розтане, мов сніг, в забуття?
Чом тої радості лише весняне віконце?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2018
автор: Олена Жежук