ДОБРОТА

Каштан  мій  добрий  -  простягає  квіти.
Запитую  -  за  що  це?  -  він  мовчить.
...А  я  ж  йому  життя  укоротити
Колись  хотів  -  була  ганебна  мить.
За  те,  що  віти  вікна  затулили.
Високий  він.  Широкий,  як  стіна.
Його  маленьким  близько  посадили,
Та  в  цьому  зовсім  не  його  вина.
Однак  хотіли  віку  вкоротити...
А  він  дарує  квітку  золоту.
Я  б  теж  хотів  каштаном  зеленіти,
Щоб  хтось  мене  зрубав  за  доброту.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783833
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.03.2018
автор: Іван Демченко