Зачекай. Візьми мене за руку.
І до себе міцно пригорни,
Щоб почула Твого серця стукіт
На початку нашої весни…
Зупинись. Ці миті неповторні.
І щодня я дякую за те,
Що у потоці безлічі сторонніх
Змогли ми одне одного знайти.
Озирнись. Нам є про що згадати,
Хоча забути також є про що…
Ми разом встигли стільки подолати,
Що не зламає нас уже ніщо.
Посміхнись. Ось це є справжнє диво.
Коли любов помножена на два.
В Твоїх обіймах справді я щаслива,
І погляд скаже більше, ніж слова...
Обійми... Так хочеться зігрітись.
Обабіч найміцнішої стіни.
Бо в цьому світі легко загубитись
Без рідної та сильної спини…
Пригадай. Сьогодні в нас річниця…
І час,як досвід,рветься в наші сни…
Вітаю нас… Нехай усе здійсниться!
Десь на початку восьмої весни…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2018
автор: Infenochka