Всесвітній день поезії! Це ж треба!
Штампують люди дати і свята.
Поезія – це просто дар від неба,
Це оболонка щастя золота.
Трапляється, живе проста людина
В тяжких трудах, в щоденній боротьбі,
Та вміє оцінити слова силу,
Не криючи цей дар в самій собі,
А ще й для інших створить дивотвори,
Показуючи думки зрілий лет.
Коли душа до інших душ говорить,
То це і є справжнісінький поет.
Не може жити до всього байдужо,
Бо нерви голі, серце на розчах!
У нього яблуні квітучі у подругах,
Рожеві окуляри на очах
І Божий світ у сяєві барвистім
Із вранішньої купелі встає,
А в тому світі янголом пречистим
Кохання первоцвітом постає.
І там, де досі темрява клубилась
Проваллями лякаючи слабих,
Яскраве сонце радість засвітило,
Благословенно сходячи до них.
Це миті щастя! Хай такі короткі,
Та в пам’яті живуть усі літа.
Тому що не вмирає в зрілім слові
Поезії миттєвість золота!
21.03.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2018
автор: dovgiy