Гублячи тіні минулого,
Я знову до тебе лину.
І знову збираю краплинами
Ті перли, що ти покинув.
На сонці переливаються
Вони незгасаючим світлом.
А серце немов заворожене
Перелесником лине над світом.
Куди нам подітись від споминів,
Коли закохатись знову,
Щоб райдугою веселковою
Почути кохання розмову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2018
автор: Надія Тополя