У плин життя мого удерлася війна,
До денця сколихнула мені душу,
У чім тоді, у чім моя вина,
Що правду згірклу я писати мушу:
Ледь не щодня чийсь гине рідний син,
Хрести й могили всіяли Вкраїну,
Коли синка ще й лан не колосивсь,
Коли батьків жива надія гине,
Коли й молитва вже не помага,
А нація лишається без цвіту,
Коли дитинство два за рік збіга
Й від того сумно Україні й світу…
Чи можна це пробачить ворогам,
Адже дітей уже не воскресити,
Коли цвіт нації у боротьбі ляга?..
Кого ж залишить історичне сито?!..
13.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783441
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 20.03.2018
автор: Ганна Верес