не вірити порожнім дзеркалам_
не різати холодним по живому_
не видавати попри темінь втому
за ще один епічний долі злам,
спотворений ритмічними словами...
...
серця багряні криють чорні дами,-
затерті карти мічених колод,
вслухаєшся в шуми глибинних вод,
що вперше так до остраху відчутні,
снують навколо богомоли й трутні
в нитках розірваних до часу павутин_
мигтять на сонці леза гільйотин,
сканують лупоокі охоронці
периметри з колючими дротами...
як заростуть пусті поля хрестами,
чи стане сили битися в льоди_
звіряючи синхронний такт ходи,
звіріючи в тісних сталевих гратах,
лиш тліючи, не в змозі вигорати,
бо цифрові торочать голоси:
не ті часи_засни_ не ті часи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2018
автор: Ки Ба 1