Люди, будьмо людьми!
Вбережімо лелек від голодної смерті!
Додому летіли нещасні птахи,
щоб жити, а ні щоб померти!
Весна прийшла та тільки в календар,
а за вікном сніги і холод лютий.
намокли крила, втомлені сліди,
і крик про допомогу не почути.
Не будь байдужий, зупинись,
допоможи пташині вижити в морози!
У них також є дочки і сини,
і матері від болю лиють сльози.
Побачив десь, то тихо підійди,
почисть галявину від снігу,
укрий травою, листям застели.
і дай хоч крихти хлібу.
Як маєш змогу, то купи:
зерна, картоплі, риби.
Не відвертайся від біди,
бо ми на те і люди...
Людино, щира будь завжди,
залиш у серці місце,
знайдеш лелеку, поможи,
бо так завжди не буде.
Прийде тепло, розтане сніг,
кружлятимуть лелеки в ріднім краї!
А ти дивитимешся їм у слід,
і знатимеш десь і твоя літає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783361
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2018
автор: Катерина Галичанська