Цей світ - театр, а люди в нім - актори,
Де кожному із них відведена вже роль.
Одному дано все: моря, річки і гори;
Щодня сидить в сідлі і завжди він - король.
А іншому не те, хоч має все для цього,
Бо так же, як і той, він по життю іде.
Хоч якби не старавсь, але нема нічого:
Тернистая стежина в сторону веде.
А доленька його, як ролі роздавали,
Блукала в лузі десь, чи спала у траві.
Мабуть, в той час її тоді вже не шукали,
Бо в черзі ще стоять, там - доленьки нові.
Лишається йому лиш не втрачати віри:
Не лише епізоди, а ще зіграє роль.
Та смикають згори за струни його ліри
Й на сейф його душі поклали вже пароль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783356
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2018
автор: Ольга Калина