Макс як усі

Макс  як  усі.  Зранку  омлет  і  кава  
(терпко  гірчать  вугіллям  і  кофеїном),  
пробки,  дзвінки,  робота,  колеги,  справи  —  
[i]як  же  його  дістали  ті  кляті  справи![/i]  —  
мешти,  костюм,  сорочка,  усе  як  слід.  
Тільки  лице  прим'яте  і  рухи  рвані  —  
зовсім  на  мить  і  трішечки  зовсім  рвані  —
наче  заїло  плівку  і  на  екрані...  
Макс  як  усі.  


Макс  як  усі.

Знімає  дівчаток  в  барі,  
лається  в  міру,  п'є  по  суботах  віскі,
справно  малює  звіти  і  вчить  англійську
[i](how  do  you  do*  для  галочки  та  англійська  —
наче  комусь  потрібен  твій  список  бід).[/i]
Тільки  в  очах  на  мить  щось  таке  як  зблисне  —
білим  безжальним  полум'ям  раптом  зблисне  —
ніби  весь  світ  згорів  просто  так  без  змісту,  
наче  під  шкіру  лід.

Макс  як  усі.  Ну  тобто  нормальний  парєнь,
Не  голубий,  не  фрік,  не  мажор  без  правил.    
Тут  би  живи  як  люди,  і  без  запари,
зовсім  як  в  тому  фільмі  де  без  запари,
тільки  щось  давить  в  грудях,  тихцем  вмирає,  
чорним  малює  світ.

Макс  закриває  очі,  сміється  хрипло,  
наче  скурив  півпачки,  беззвучно  хрипло,  
Максу  давним-давно  вже  усе  набридло
[i](знаєш,  як  страшно  —  враз  —  і  усе  набридло?):[/i]
сісти  б  у  поїзд  в  Дублін,  Мадрид  чи  Сідней,
Лиш  би  подалі  звідси,  де  небо  видно,  
лиш  би  забути  все  і  тепло,  і  кривду.  
[i]
Лиш  би  не-від-чу-ва-ти.  [/i]


***

Стіни  високі.  Стіни  пусті  й  холодні.
Макса  з'їдає  холод  його  безодні.
Макса  стирають  в  порох  тепло  і  лід.
Сонце  все  світить.
І  догорає  світ.
І  догорає  він.
І  розриває  пута.
Максу  б  заснути.
Максу  б  хоча  б  заснути.
Максу  б  за  вітром.
Максу  б  померти  просто.
Щось  вниз  по  ребрах  стікає  гарячим  воском.
Щось  обпікає  
в  сотні
чужих
життів…
[i]

Ранок  помре  в  агонії.  

Макс  намалює  Дім.[/i]

В  ньому  є  теплий  кіт  і  надійні  стіни,
в  ньому  є  щось  таке,  що  просте  й  незмінне:
затишок,  що  згорнувся  вогнем  в  каміні,
запахи  мандаринок,  кориці,  сіна,
теплі  шкарпетки  і  в  кулаках  насіння…
Що  не  відняти,
що  не  спалити  в  дим.

[i]Що  не  забрати.  [/i]


***

Макс  як  і  всі.  Купить  квиток  до  Відня,
вийде  за  двері  в  ранішнє  безгоміння,
зникне  в  сплетінні  сірих  сталевих  смуг.

Сонце  у  небі  креслить  пекельний  круг.
Сонце  сміється  хрипло  і  зло.
А  стіни  будуть  тримати  казку  і  апельсини,
кішку  руду,  камін,  і  тепло,  і  зливи,
запах  кориці,  затишку,  сигарет.  

[i]Все  що  немає.[/i]


Поїзд  летить  вперед.


_________________________________________________________
[b]
Нow  do  you  do?*[/b]  —  класичне  англійське  привітання,  яке,  хоча  й  перекладається  дослівно  як  "Як  твої  справи?"  відповіді  не  потребує  і  є  лише  актом  ввічливості.



[i]Починала  писати  про  щось  на  зразок  професійного  вигорання,  закінчила,  як  то  часто  буває,  чимось  своїм.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2018
автор: Marika