***Якщо ти довго дивишся у безодню, то безодня теж дивиться в тебе. Ніцше***
Я пізнати жадаю тебе і себе.
Мов маля колисаю... Бо я- корабель,
Що у бурю потрапив. Мене покида-
ють надії. І мрії. І мари. Та да...ль-
ня дорога цівавить сама по собі.
Запитання до Бога. З собою двобій,
Чи потрібно минуле в майбутнє тягти,
Цю опалену сутність, трикутні листи,
Що з минулих боїв нам летять крізь роки,
Ніби спомин про тих, хто загинув. Поки-
ну, відлуння смуткові, я вас назавжди.
У майбутнє дорога до тебе веди
Крізь сніги, буревії, крізь мороку ніч!
Хай минуле завиє. Минуле не клич
У майбутнє, бо стане минулим воно.
Отак-о каламбурю. А винне- вино.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118032000253
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783266
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.03.2018
автор: Серго Сокольник