Коли сон на порозі, втомлений
так проситиметься у руки,
не жени, ви удвох залишитесь
Рятуватися від розлуки.
Не пручайся його обіймам,
він прийде до тебе без страху.
Всі буденні, банальні війни
Доведе до логічного краху.
І не треба чогось казати,
утікаючи від мовчань.
Крик в собі назавжди заховати -
найпривабливіше з бажань.
У обіймах замрієшся нами,
йди дитинно до сну на руки.
(що моїми стануть руками),
щоб забутися від розлуки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2018
автор: Карнаух Ірина