Небо торкається вій

Синє  небо  торкається  вій,
Дерева  одяглись  в  білі  строї.
Сумувати  в  цю  пору  не  смій,
У  суму  не  будь  у  покорі.

Ти  прийди  на  весняний  банкет,
Сядь  за  стіл  хоча  би  десь  скраю.  
Бачиш,  квітень  знімає  кашкет,
Про  початок  гулянь  сповіщає.

Заграли  шпаки  на  цимбалах,
Цвіркуни  рвуть  струни  на  скрипках,  
Виграває  сонце  в  бокалах,
Листя  шум  підняло  на  липках.

Там  тобі  наділлє  трунку-хмелю
Вже  до  краю  сп’яніла  черемха.
Їй  на  вушко  співа  акапельно
Розкошланий  явір  спідтиха.

Солов’ї  повітря  все  кришать,
Ластівки  нам  готують  столи.
Шаблі  гроз  невдовзі  закрешуть,
Десь  у  дуди  хрущі  загули…

Порадій  весні,  як  дарунку
Світлих  мрій  і  нових  сподівань,
Та  радо  прийми  від  чаклунки
Рожевість  світанку  і  ночі  зітхань.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783219
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.03.2018
автор: Valentyna_S