Краю мій, тебе, мабуть, прокляли
За що не розумію і понині.
Може за те , що ми голів не підіймали
І всяк міг їздити по нашій спині.
Ми голови схиляли низько, низько
Про все що діялось не бачили й не чули.
А до землі вже залишилось близько
І скоро б зовсім до багна пригнулись.
Та знявши пута, що обвили тіло.
Піднялись ті, кого, здавалося, приспали.
За всі віки, що в серці наболіло
Катам своїм обличчя заплювали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782978
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2018
автор: Надія Тополя