Просто пішов, забрав у мене все:
Думки і спогади, ще волю і кохання
Ти розтоптав усе це на шосе,
Та не покажу я нікому ці страждання.
Ти в обмін на це все хоч залишив
Букет троянд...Навіщо?... Запитання...
Не зупинити в серці лютих злив
У відповідь ж отримаєш мовчання.
Надворі день, а, може, уже ніч
Мені всерівно який день, яка година
Лиш темні тіні линуть зусебіч
Жевріє ще надії насінина.
Така ще сильна і така слабка...
Вона помре...Проте, помре остання
Ти в образі якогось чужака
Постанеш перед очі на прощання.
І впаде дощ, заплачуть небеса
Навіть троянди ці на підвіконні
На пелюстках ще спочива роса,
А сльози витиратимуть долоні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2018
автор: Кароліна Дар