Було колись на Вкраїні...
Було колись?..
А було таки!..
Бо ж і ми люди...
Українці ми!..
Наш народ має багато-пребагато
звичаїв,прикмет,повір"їв,приказок,прислів"їв...
Та й дотепний наш народ,вміє і працювати,і боротися, і жартувати,і
співати,і характер свій показати...
Колись у роки минулої війни бравий фюрер однієї з карних
експедицій коло дніпровських плавнів послав перестрогу партизанам,яку
вивісив на віковому дубі:якщо зброї не складете,підпалимо вас у
плавнях,і ви,мовляв,посмажитесь живцем. У відповідь на цю
погрозу,партизани на тому ж дубі серед ночі почепили старий,уже
несправний вогнегасник...
А ще з давніх-предавніх часів відомо,що українці співочий народ.Це у
нас від Бога...Пам"ятаєте ж притчу,як Бог ділив таланти,де українській
дівчинці був даний талант до виконання пісень. Може тому й співочий
наш народ, тому ніяке святкове дійство не відбувається без співу. Тай
працює наш народ так,ніби пісню співає... Бо ж хто з нас не співає
виконуючи ту чи іншу роботу.
Отож попросив колись чорт нашу українську дівчину: "Навчи лишень
мене співати. А потім поміряємося хто кого переспіва".
Дівка згодилася,осідлала того чорта та й каже: "Неси мене куди
знаєш. Я співатиму, а ти вчись!" Ухопила його за шерсть,та й поніс її
чорт,де ліси,де терни,де глоди,- носив,носив,та вже й
заморився,обшарпався,що й шерсть на нім поріділа,а дівка все співа, та
й співа..."Коли ж ти,полтавська душе, наспіваєшся?"- запитав чорт.
"Ого, відказує дівка, чого схотів! Я ще й половини не переспівала!"
"А ти трохи уйми", -до неї чорт . "Еге, з пісні ж слів не викинеш!"-
на те йому дівка. І співала дівка,поки чорт не гигнув...
Та й на жарти наш народ не скупий.
Колись два приятелі,маючи намір забити вола,поділили роботу:
одному тримати бика за роги,а другому гепати обухом. Ударив кум по
голові,та віл не впав. Торохнув кум дужче,та віл навіть не ворухнувся.
коли ж той кум,спанталичений,знов замірився сокирою,приятель,котрий
тримав вола,не без докору пробурчав: "Якщо ти ще раз торохнеш мене по
голові,я,гляди можу розсердитись"...
Та й нині,хоч і не до жартів буває у нинішніх ситуаціях, та жарти чути скрізь.
- Ох...Коли я згадую про неї,приходять безглузді думки,серце
починає радісно калататися,на обличі з"являється якась надія і
дурнувата посмішка, а очі світяться щастям. -О-о о,і хто ж вона???
-П"ятниця!...
Один чоловік скаржиться своєму приятелеві: "У мене було
усе:гроші,прекрасний будинок,розкішна машина і красива жінка,яка мене
любила...А потім бац! Усе зникло!" "Що ж сталося?"- запитує приятель.
"Та дружина про все дізналася"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2018
автор: геометрія