Україно, ти шумиш колосками у полі,
Ти дзвениш соловейком в зеленім гаю.
Як довго ти жила без волі і долі,
Як довго ти пісню кувала свою.
Кувала в борні, гартувала в пожарах,
Вмирала вона у катівнях сама.
І знов піднімалась з колін і на нарах
Хворіла конала і знову повзла.
Навколішках повзла до кожної душі.
І стукала й просилася. й шеплала:
Вставайте, прокидайтеся дорослі і малі,
Бо вже весна над нашим краєм заспівала.
Співайте всі, бо вільні ми тепер
Любов"ю до Вкраїни ми зігріті.
На крилах щастя Україну понесем.
Не віддамо нікому в цілім світі.
це писала в 90-х роках, а зараз задумалась, чи це насправді так, що вона вільна, що вона багата з такими правителями
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2018
автор: Надія Тополя