Ти наче вітром розгойдав сердечну тишу.
Яку давно тримала на припоні.
Кохання більше в мріях не колишу.
Тепер живу я у його полоні.
Воно бушує і в твоїх зіницях.
В устах від кави теплих і терпких.
Душа моя від радості іскриться.
Це щастя нашого тепер триптих.
Серце моє даю я на офіру.
Хоч в нім тремтить ще дотепер сльоза.
Надіюсь не розб'єш ти мою віру.
Яка мов паморозь на сонці є крихка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2018
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)