Обробка твору Н.Забіли «Минулися мої ходи»
Минулися мої ходи через огороди,
Минулися мої лази через перелази.
Лихо мені, горе мені, молодій дівчині:
Чорні брови козацькі завдали кручини.
Другим щастя і кохання, а я тільки плачу,
Сльозам, горю, непокою і кінця не бачу.
Мене милий чорнобривий, на лихо, не любе;
Суше мене, псує мене, дарма серце губе.
Я до його, він од мене,— не слухає мови;
Та цур тобі, біжи собі, остав тільки брови!
Любить стала, горе стало; коли ж перестане?
Чи вже, мабуть, тоді, тоді, як зовсім зав’яну.
Літа мої молоді біжать, летять марно;
Почекайте, не втікайте, може, буде гарно:
Може, брови козацькії колись мої будуть
Тоді очі, карі очі плакати забудуть.
Сум як море кінець має, прийде кінець горю.
Де ти милий чорнобривий, я до тебе молю:
Не вагайся, не цурайся я тебе бажаю.
Розвіється моє горе. Я тебе чекаю.
Оригінал
Минулися мої ходи Через огороди,
Минулися мої лази Через перелази.
Лихо мені, горе мені,
Молодій дівчині:Чорні брови козацькії Завдали кручини.
Другим щастя і кохання,
А я тільки плачу,
Сльозам, горю, тоскованшо І кінця не бачу.
Мене милий чорнобривий,
На лихо, не любе;
Суше мене, псує мене,
Дарма серце губе.
Я до його, він од мене,—
Не слухає мови;
Та цур тобі, біжи собі,
Остав тільки брови!
Любить стала, плакать стала; Коли ж перестану?
Чи вже, мабуть, тоді, тоді,
Як зовсім зав’яну.
Літа мої молодії
Біжать, летять марно;
Підождіте, не втікайте,
Може, буде гарно:
Може, брови козацькії Колись мої будуть.;
Тоді очі, карі очі
Плакать позабудуть.
Світ і море кінець має,
А де ж кінець горю?
Чи під вінцем, чи в могилі,
Чи в буйному морю!
Гірко мені, світ темніє,
Горе кличе в море;
Побіжу я, кинусь в буйне,
Доле моя, доле!
Ропа гірка в буйнім морі,
А сльози ще гірші;
Лучче в морі загинути,
Чим плакати більше!
*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2018
автор: Євгеній Рослик