Куди так [b]вітер[/b] вулицями мчить,
Для кого сонце проривається крізь хмари,
Для кого вранці після сну блакить,
Для кого всі ці непомітні чари …
Для кого умиває світ цей [b]дощ[/b],
Для кого радості його й печалі,
Не клич, бо не поможуть, запізнілих листонош,
Крім свого поїзда, що там шукати на вокзалі …
Любляче [b]сонце[/b] все наповнило теплом,
Холодне сонце лампочкою світить,
Без них тебе ніхто тут не помітить,
І не побачиш, що там за вікном …
Святкова трійця всілась за столом,
І думає, кого б їй запросити,
Хто збудить спляче царство за вікном,
Навчить, хто вже забув, як це любити …
Взяли й покликали чомусь весняний сніг,
А той і радий. Лиш покликали, прибіг.
Дає розкішні і модерні всім концерти,
Усі в цій трійці диваки і екстраверти.
На смак той сніг чомусь одним солодкий,
А в інших на губах лишилась сіль,
І вийшов він екранний і короткий,
Недовгий сніг, але тривалий хміль …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2018
автор: Дружня рука