Ти мене бачиш, і я тебе бачу,
Але на «зустрічі» тебе ще не зву.
Ти щось задумав, ти ворог обачний,
І знаєш прекрасно - по тебе прийду.
Ваші позиції знаю як ноти,
Мій автомат, це ще той інструмент!
Хочу для тебе на ньому заграти -
Гучно й убивчо, лиш треба момент!
Але ще рано, ще тиха година,
Ще десь шуршать якісь папірці -
Мирні угоди, пакти, доктрини…
Ех, на самокрутку згодяться мені!
Бо те, що перо шкребе на папері
Сили не має ні в бою, ні в огні,
Я лиш собі у цей час довіряю,
Що мені дали ці круглі столи?
Тут під ногами моя Батьківщина,
Тут під ногами моя земля,
Тут потопає в огні Україна,
І боронить її маю лиш я!
Тому залиште ви битву зі слова -
Ваші слова тут не мають ваги!
Тут говорити має лиш зброя.
І зброя - це слово моє на війні!
Ворогу байдужі ваші умови,
Ворог вам клястись буде усім,
Але прогнати словами не можна,
Того хто йде вас палити в огні!
Та ну вас! Хто знає, той знає!
Нащо я буду тут щось говорить?!
Хлопці! Давайте, йдемо в атаку!
Треба квадрат цей до ночі відбить!
Ти мене бачиш, і я тебе бачу,
От і на «зустрічі» до тебе я йду…
Але не спить міцно ворог обачний,
Слухає музику вбивчу мою.
16.03.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782660
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.03.2018
автор: Північна