Мене спитали якось так, між іншим,
Де б я хотіла жити-поживать,
А я зітхнула й відповіла гірко:
– Де рідна батьківська земля.
Де сад квітує білопінно,
Де соловейко не засне,
Де сонечко сяє привітно
І пам’ятають всі мене.
То як про всіх й про все можу забути?
Як з серця викинуть любов
До тих отав, що в снах мене голублять,
До тих струмків, що живлять мою кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782612
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2018
автор: Юстина Клевець-Якобінчук