"Ой, ти, зимонько-зима!
Чи у тебе совісті нема?
Березень - сніги й морози...
Он весна уже на розі!
Ти грудень й січень міцно спала.
Лютий - все відпрацювала.
Що ж ти коїш нам, зима!
Забирай сніг, холода.
Досить тут вже "зимувати"!
Йди на північ спочивати!
Відпочинеш - то вертай,
Грудень снігом посипай
На ялинки, на поля,
Буде рада вся земля!
Мушу я тебе навчати
Коли снігами засипати?
Слухай бабцю, відступай,
І весні дорогу дай!
Все живе весну чекає!
Тебе охоче відпускає!"
"Весно-красна, поспішай!
Рідну землю зігрівай!
Он бруньки вже налилися,
Трави трішки піднялися.
А з тобою прийде Сонце!
Нам постукає в віконце:
На прогулянку гукає,
Та у поле проводжає.
Будем сіяти й садити,
Буде щедро все родити!"
P. S. Бабцю слухала зима,
А потім так відповіла:
"Якби Природу люди поважали,
То пори року вчасно б мали!"
7 березня 2018 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782556
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 16.03.2018
автор: Валентина Володина