Перші промені простягнули руки
й витягнули день із обіймів сну:
так, як був, навіть без перуки,
лиш вдягли в сорочку затісну.
День прокинувсь, глянув з неба скоса
й крикнув в небо щебетом птахів,
промені густі він заплів у коси,
вкинув їх до бронзових полів.
Тут заграла музика елітна
у музик замріяних полів,
сколихнула роздуми амбітні
про врожаї зрілі немалі.
А ви чули, як співає поле?
До коси почуйте його спів!
Так співає, поки ще не голе--
інша пісня в скошених ланів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782487
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2018
автор: Valentyna_S