Колись називалось столицею
Культури, мистецтва та знань,
Між Заходом , Сходом границею
Скарбницею давніх надбань.
Столиця столика , де сотні
Народів у злагоді , мирі
Не знали журби та турботи,
Знущань, плюндрувань та мундирів,
Де вулиці розами ніжними
Щодня підмітали натхненно,
Де музика линула тижнями,
В книгарнях , кав'ярнях, в тавернах...
Будівлі, мов дами стрункі,
Колись одягались у шати,
Роками їх шили майстри,
Що праці назавжди підвладні.
Атланти - це сторожі з цегли
Апсиди - атланів щити,
Будівлям вони наполегло
Щодня не давали злягти.
Вузькі кучеряві алеї
Тут зводили долі людей,
В фонтанах вода кришталева
Блищанням манила дітей,
Веселка з'являлась над ними,
Веселки з'являлись в очах,
Веселі ті дні без провини
Закрили часи у віках.
А зараз все зовсім інакше,
Все місто тріщить вже по швах,
Скажу я тобі без пом'якшень,
У міста давно їде дах.
Колись називалось столицею,
А зараз це - центр вигнань,
Між Заходом, Сходом границею -
Лише за границю й тікай.
Щодня то грабіжка, то вбивство
Аварії, бійки, стрільба,
Панує на вулицях свинство,
Нема того миру, нема!
Всі люди навколо фальшиві,
Ховають за масками гнів,
" Удачі", " О, щастя", " Як мило":
Набір лицемірських тих слів,
Що лунають щодня безупинно,
Я втомився вже чути їх всіх.
Я йду по дорозі, навколо будинки
Похилі, облізлі , потріскані
І це не окраїна , це не глибинка,
Всього лише центр у місті тім.
Площа. Театр. Бруківка.
Старий європейський тут стиль,
Сморід, сміття, також дірки
На це вже немає зусиль.
До чого ж писалось це тісто?
Навіщо були ці труди?
Просто місто залишиться містом,
Якщо люди ще будуть людьми...
Дякую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782444
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2018
автор: Ноунейм