Якби в часи моєї туги й жалю,
Дали мені три аркуші й перо
Я б написала все, що пам'ятаю
Про те, яка у нас була любов.
Веселий посміх, щирий-щирий сміх,
Сяйливі очі, голубі як море.
Букет квіток даруєш ти мені.
А потім ми чекаємо на зорі.
Спадає ніч і морок переймає.
Вже холодно стає, та ми удвох.
Мене так ніжно-ніжно обіймаєш.
Своїм теплом зігрієш ти обох.
Багато віри, стриманість й любов
Тобі настільки притаманні.
Мене так гріє знов і знов
Твоє кохання в кожному зітханні.
Зірками падали із неба
Наші бажання стриманих епох.
Та зараз, дивлячись у небо,
Ми розділяємо його на двох.́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2018
автор: Рія