Не візьмеш – уже не твоє,
Залишиш – пиши, що пропало.
Таке вже життя настає
А нам все здається, що мало.
Ми хочем забрати все вмить,
Такі вже, напевно, ми люди.
Якщо ти сьогодні не встиг,
То завтра запізно вже буде.
Лиш викрій хвилину з буття,
Ніхто вже тебе не забуде.
Якщо ти присвятиш життя,
Служінню знедоленим людям.
Багатство від цього не жди
І слави від цього не буде,
Але пам’ятай ти завжди
Про душу, що спокій здобуде.
12.03.2002р.
(с. Чирі Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782372
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2018
автор: Михайло Чир