Нічна мовчанка сповнена думок,
вдесяте чайник заволав на кухні.
Вже друга пачка кашляє димок,
малює стелю у круги трикутні.
Безмежна ніч мої колише сни,
не сплю і ночі не даю заснути.
Жену Чумацьким Шляхом табуни,
думок, котрих не можу осягнути.
Нічна мовчанка сповнена химер,
з кутків зухвало зиркають на мене
і в голові уже охрип суфлер,
підказуючи, що є незбагнене.
Іду бродити в ранішній туман,
беру сліпого у свої обійми.
Він знає лабіринти всіх оман
і всі дороги, що були пустими.
Безсоння змурувало в мені піч,
в горнилі роздумів горить рятунок.
В печі палю дровами протиріч,
вдихаючи густого диму трунок.
Піднявшись, кроваво-вічне око,
на Божий світ подивиться зухвало
і прожене, ніби ненароком,
туман-безсоння, що в мені блукало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782367
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2018
автор: Gravitoff