Тобі патріоте,присвячується.
Україна в сльозах,Обертин весь сумує
Чому ти ,Михайле,пішов на таке?
Холоднії руки матуся цілує
За що в неї, хлопче,таке горе тяжке?
Задощило в селі,зависла хмаринка
За що тебе так,мій синочку?
В тебе друзів багато,сумує хатинка
Я любила тебе,як свою дитиночку.
Я жити хотів,хотів, моя мамо,
Мені над усе,Україна-це я.
Але сталося так,що попав,мамо,в яму,
Ти чуєш,рідненька:,,Та як там сім’я?”
Не хотів я здаватись,до останнього бився,
Коридор нам зробили,та зрадили вмить.
Та повір,моя мамо,в Україну влюбився
Не пече мене рана,не болить,не болить.
Москалі знахабніли в засідку попав
З мінометів нас всіх поливали.
Ти чуєш, країно,я боровся-не спав,
За що,чуєш, брате,українців вбивали.
Земля тут моя,я тут народився,
Любив вас усіх,Україною жив.
Та чомусь,моя мамо,бандит тут з'явився
За своє я боровся,та москаль мене вбив.
Не плачте, рідненькі,живий я,живий,
Небеса мене нині зустріли.
Я бачу вас всіх, в мене дух бойовий,
Пробачте мені,що вам руки тремтіли.
Пробачте за плач,за чорну хустину,
Що вмилась сльозою,журбою живеш.
Та я,моя мамо,любив Батьківщину,
Гордився я нею,гордився без меж.
Присвячується Погорєлову Михайлу
Анатолієвичу с.м.т.Обертин,Тлумацького
р-ну Івано-Франківської області.
24.13.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782317
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2018
автор: Володимир Олійник