Сам колодязь щастя я засипав,
Та зорав незаймані поля…
Де любов коріння не пустила
Проросла бездушності трава.
Виривав тебе з міцних обіймів,
Сам того не прагнув, а вбивав
Знов гуляв до співу перших півнів,
Та пригоди серцю десь шукав.
Все наперекір робив коханню!
Долю рвав мов паперовий лист
І надію, на любов останню,
По шматкам у світ чужий я ніс...
Не заплачу…Шкода сльози лити.
І молитись пізно вже мені,
Ти пішла вже в іншу тиху гавань,
Я ж закрився від людей в собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2018
автор: Ярослав Ланьо