Втекли у минуле ті дні, коли день народження був святом.
Тепер це день перемоги над невблаганним плином часу.
Пройшли часи, коли я був веселим, навіть і завзятим –
Тепер навіть гадки не маю що робити біля шинквасу.
Подумки наважусь: оковитої собі наллю чарчину,
Із пошаною пригадаю друзів всіх, які вже пішли,
Потім руки/крила над Кручами Дніпра широко розкину
І полечу/полину замріяно до обрію імли.
Життя ще не пройшло та я вже закономірно одинокий.
Як правило, мені подібні люди так довго ще не живуть.
То може там, за обрієм, в Офір, нарешті знайду я спокій?
Та чую тихий Голос: «Такі як ти якраз швидко і не мруть!».
13.03.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782225
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.03.2018
автор: Левчишин Віктор