Старезний Врскол тече тим краєм,
Там флейта іволги співає.
Зозуля там кує удачу.
Там солов’ї сміються й плачуть…
Пливе туман тисячоліть…
Могил князів печать лежить.
Квітують навесні сади.
Схилились верби до води…
Тут Ворскла п’є небес блакить.
Ключ журавлів у даль летить,
По Україні скраєчку.
Де пахнуть медом липа й гречка…
Де сонях сонцю братом є.
Між яблук серця десь моє…
Душа тут радо ловить мить
Буття та плин віків століть.
Я тут живу серед полів.
Лечу у даль між журавлів
І мови рідної говірку
Проніс над Ворсклом до Охтирки…
Співаю пісню журавлів,
Разом із ними до полів
Я повернусь у рідний край,
Де світлий хутір Земнорай…
Де неба синього блакить,
Старий курган в тумані спить,
Веселка з Ворскли воду п’є
Між яблунь серце тут моє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2018
автор: Олесь Лель