ЧАСТИНА ДВАДЦЯТЬ ДРУГА. ПОДОРОЖ
НАВКОЛО СВІТУ ЗА ДВАДЦЯТЬ ДНІВ
-«Доброго ранку, Настусенько! Як тобі спалося цієї ночі?
-«Дідусю! Ти не повіриш! Я перетворилася на барвисту пташечку і літала над Ніагарським водоспадом. Усі куточки, усі закутки облетіла. І можу напевно сказати, що складається враження, що якийсь умілий творець дуже майстерно попрацював над цим унікальним витвором природи. Найбільш примітно те, що сон мій був кольоровий. А ти, вочевидь, знаєш, що барвисті сни не так часто сняться людям. А що, цікаво, тобі наснилося?» - із захопленням розповідала люба Настуся.
-«Мені снилося, що я плаваю в океані, а поряд весела сімейка дельфінів. Це було просто чудово! Чи не пора нам, сонечко, поснідати?»
-«Я саме про це й подумала. У мене є удова пропозиція щодо сніданку. Давай зробимо його виключно фруктовим: ківі, банани, апельсини, мандарини, яблука, груші й сливи. Що ти на це скаже?» інтригуюче запропонувала Настуся.
-«Чудовий вибір! А запивати будемо моркв’яним фрешом. Не проти?»
-«Звичайно, дідусю. Ти знаєш, я не один раз задумувалась над тим, як було б чудово, коли б стосунки між батьками й дітьми були такі ж як у нас з тобою.» -сумно промовила.
Я вирішив не переходити до теми протиріч між поколіннями, щоб не зіпсувати настрій на увесь день. Сніданок виявився дуже легким, але енергетично поживним. Ми піднялися на оглядову площадку. Наш корабель на великій швидкості летів над Атлантичним Океаном, південноюйого частиною. Раптом мені захотілося зробити коротеньку зупинку. Плавно опускаю нашу чудо-машину, викидаю за борт якір, роздягаюсь до плавок і стрибаю з нижньої палуби у океанську пучину. Пливу під водою стільки, скільки вистачає повітря в легенях. Повільно піднімаюся до поверхні. Потім перевертаюся на спину і лежухвилин пять –десять. Вода, напрочуд, літня +23 - +24 градусів. Настуся направляє наш трансформер у моєму напрямку, але мені зовсім не хочеться виходити. Раптом прямо переді мною вискакує з води молода сімейка дельфінів : двоє дорослих, і двоє малюків. Вони, спочатку, кружляють біля мене, без будь якого остраху. Я вирішив приєднатися до їхніх розваг. Пірнаю, а потім різко, як вони виринаю. У якийсь момент мені вдалося вхопити дорослого дельфіна за плавник. Спочатку він тягне мене на глибину, а потім різко виплигує разом зі мною, та так, що я опиняюсь невисоко над поверхнею океану. Я очам своїм не вірю. Хапаю за плавник іншого дорослого і небезпечний трюк повторюється, тільки на цей раз мій напарник піднімає мене значно вище. В якийсь момент помічаю, що Настуся теж опиняється у воді і починає розважатися з малюками. Аж раптом чую пронизливий звук, який видають дельфіни. Відчуваю, що це попередження. Хапаю Настусю і допомагаю їй піднятися на борт. Комп’ютер показує, ща до нас наближається стая акул. Включаю потужну сирену, запускаю двигун і направляю корабель назустріч хижакам. Від пронизливого звуку, шуму моторів, і, ще моєї атаки на них, акули кидаються в різнобіч. Сімейка дельфінів безпечно рухається у протилежному напрямку. На цей раз ми допомогли одні одним.
-« Дідусю! Ти мій герой! І мене врятував, і , захистив дельфінів. Молодець!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2018
автор: Woody Paul Grey