Небо струснуло гучне гелготання,
З краю чужого шлють гуси вітання
Рідному ставу з плесом прозорим,
Буйним отавам, степам неозорим.
Зграї гусей повертають додому,
Милі здолавши, не чуючи втоми.
Сіли спочити на березі річки,
Крила поклавши на гілля вербички.
Скоріш би удома звити гніздечко
І пару знайти, як волить сердечко.
Своя хата рідна-- то не чужина,
Рада домівці й родина пташина.
Спішаться птахи, стомившись до краю.
Коли ж вернуть люди з чужого раю?
Давно їх чекають рідні та діти…
Чи скоро їм вдома будуть радіти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782110
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.03.2018
автор: Valentyna_S