Дивись, в очах у неї зорі!..
Світ нерозгаданих мірил!..
Така безкрайня неба повінь,
Що не торкнутися глибин.
Як не розгадані планети...
Ідеш за нею наосліп.
Згорають у душі комети
І рветься думка у політ.
Душа - розтоплена крижина,
Все тіло скаче гопака,
Любові першої зернина
Веде за нею навмання.
Втопитися в очах, охочий,
Блаженне серцю відчуття.
Був він для неї - перехожий...
З доріг заплетені в життя.
Спинись! Думки волали гучно.
І він спинивсь...
- Красуне, стій!
Мені, ніяково... не зручно...
Коли побачив вас... не свій.
Коли побачив ваші очі,
Я проминути не зумів...
Здається ми не перехожі,
Свою любов навік зустрів.
В його очах - лісні озера,
Як сонце - радісний привіт.
Вона усміхнена вдивлялась:
- Як звати вас, з яких доріг?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА