Наразі наснився сон дивний мені,
Що люду багато і хтось у труні.
І стогін, і крик - кипить все в огні,
І душі померлих блукають в тіні.
Прокинутись хочу, та щось не дає.
Цей сон якісь знаки мені подає.
Все тіло тремтить, а серце палає,
Сон дивний нутро моє пожирає.
Із мороку вийшов якийсь чоловік,
Руками торкнувся моїх він повік.
Дотику цього чекала не рік,
Залишились в пам'яті руки навік.
Цього чоловіка я знаю давно,
Неначе дивлюся минуле кіно!
А руки знайомі, як дивно?
"Та хто ж ви?"- питаю нестримно.
Прокинулась вмить у холодні поту,
При цьому я скрикнула: "Тату!"
Зрозуміла відразу свою "глупоту",
Відчула рук батьківських турботу.
Наразі наснився сон дивний мені,
Неначе мій тато лежить у труні,
І стогін, і крик, і люди дурні,
І жінка із дітьми блукає в тіні.
30.03.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782074
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.03.2018
автор: Олен вчитель